Високий Вал

Останнє оновлення 21:47 п'ятниця, 30 липня

Укр Рус
розширений пошук
ГоловнаПолітикаЕкономікаКультураСпортКриміналІТ
VIP блогиPDAWAPАрхивРеклама

Сергій СОЛОМАХА

Економічний оглядач

Інформація про автора
RSS-стрічка блогу

27.07.2010 17:29 Сергій СОЛОМАХА

«SOS» волають «партійні» дерева у чернігівських парках

 

Літо цього року вкотре переконує чернігівців, що без парків, дерев на вулицях місто у спеку перетворюється у пекло. Мабуть, усвідомлюючи це керівники місцевих партійних осередків щорічно навесні та восени, як кажуть, для "піару" висаджують сотні дерев, як правило, у центральних парках і скверах нашого міста. На жаль, після цього про ці нещасні садженці усі чомусь забувають і тому майже всі вони гинуть.
Чому, наприклад, в нашому місті біля з пам’ятника вождю та обласної ради ніколи не в’януть живі квіти, а в той же час поряд ними загинули майже всі каштани, висаджені навесні цього року партією(і не тільки цією партією !), очолюваною віце-прем’єр міністром України з економічних реформ?
До речі, Чернігівську міську організацію, яка і висаджувала ці каштани, цієї політичної партії очолює заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства відповідальний за благоустрій міста.
         Чи буде Україна сильною, якщо ми будемо так піклуватися про її майбутнє ?

Коментарі [ 5 ]

08.07.2010 13:49 Сергій СОЛОМАХА

«Полтавська битва» - «водка» особлива

 

Прес-центр Полтавської міської ради повідомив, що до дня міста, 23 вересня 2010 року, пам'ятник Олексію Келіну у Полтаві буде доповнено російським імперським двоголовим орлом. Місцеві чиновники пояснюють це як «повернення історичного вигляду» відомого пам'ятника, який був відкритий в 1909 році особисто останнім російським імператором Миколою II.
Хто ж такий Олексій Келін (Келен) ?
Походження та час вступу на службу Московській державі невідомі.
У грудні 1708 року підчас Північної війни  був призначений Петром І комендантом Полтавської фортеці, обороною якої від військ Карла ХІІ успішно керує до підходу головних московських сил. У битві між нащадками варягів – шведами і військом Петра І, яка відбулася під Полтавою 8 липня (за ст. ст. 27 червня) 1709 року, війська короля Карла ХІІ зазнають поразки.
Ця перемога московського війська позбавила Україну будь-яких залишків суверенності. Як наслідок, заборонена української мови, національної церкви, знищення Січі, закріпачення селян, голодомори, депортації мільйонів з України тощо.
Отже, заслуги Келіна у поневолені України дійсно чималі. Саме за це російський імператор високо оцінив його вклад в «собирание земель русских» і встановив йому пам'ятник на українській землі, а більшовики-комуністи лише вилучили з нього двоголового імперського орла.
Без сумніву бажання місцевої полтавської влади встановити на цьому пам’ятнику двоголового орла є не тільки виявом меншовартості українців перед проімперськими російськими силами, але й неповагою до своєї історії, до борців за незалежність України.
Більш того, наче глузуючи над українцями, ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» випускає ще й особливу горілку «ПОЛТАВСЬКА БИТВА».
Отже пропонують українцям налити у келіни, вибачте келихи, полтавської особливої горілочки (дійсно особливої) і гучно заволати «во славу русского оружия под Полтавой» та закусити... ще й «Московською» сирокопченою ковбасою чи «Російським» твердим сиром місцевого виробництва.

Коментарі [ 1 ]

21.06.2010 10:54 Сергій СОЛОМАХА

22 червня 1941 року: продовження громадянської чи початок Великої вітчизняної?

 

 «Товарищи! Граждане! Братья и сестры !
Бойцы нашей армии и флота!
К вам обращаюсь я, друзья мої !» - так починався перший публічний виступ по радіо3 липня 1941 року, опублікований також в газеті «Правда», Й. Сталіна після нападу Німеччини на СРСР.
Перші ж слова цього звернення засвідчили, що більшовицька комуністична ідеологія дає тріщину. Більш того, нечуване після Жовтневого перевороту і масового класового терору звернення «братья и сестры», а до військовослужбовців - «бойцов нашей армии» замість не «бойцы Красной Армии» або «Робоче-Крестьянской Красной Армии (РККА)» було тільки початком еволюції ідеології більшовицького режиму.
Безумовно, класові підходи до війни, що розпочалася 22 червня 1941 року, у виступі Й.Сталіна ще залишаються. Сьогодні абсурдним здається те, що на думку Й.Сталіна, німецькі націонал-соціалісти почали війну, по-перше, за «восстановление власти помещиков, восстановление царизма», і лише, по-друге, за «разрушение национальной культуры и национальной государственности русских, украинцев, белорусов, литовцев, латышей, эстонцев, узбеков, татар, молдаван, грузин, армян, азербайджанцев и других свободных народов Советского Союза, их онемечение, их превращение в рабов немецких князей и баронов.»
Зверніть увагу, що Й. Сталін ставить татар в один ряд до народів СРСР, які мали на той час «державність» у вигляді союзних республік, а не автономій. Сьогодні дехто вважає це одним з доказів того, що Й.Сталін вважав Російську Федерацію «русско-татарскою» республікою, а дехто і спадкоємцем «Золотої Орди».
Але головне, що мова йде про народи СРСР, а не про «советский народ». Саме цей термін вперто нав’язують українцям сучасні нащадки ідей Леніна–Сталіна.
Чи однакове смислове навантаження несуть терміни «народи СРСР» і «радянський народ» ?
Звісно ні.
Тому ідеологи більшовицького режиму у найкритичніший для них час у зверненні від 3 липня 1941 року вживають термін «советский народ» тільки двічі, «советские люди» - тричі, натомість «народы СССР» - двічі, а «народы Советского Союза» - шість(!) разів.
Це чудово розуміють ті, хто сьогодні принципово нав’язує українцям замість конституційного терміну «український народ» словосполучення «народ України».
 
До речі, у січні 1944 року президія Верховної Ради Української РСР оприлюднила таке звернення до громадян України:
 
"Дорогі товариші робітники, селяни, інтелігенти!
Ваш ворог не тільки німецькі розбійники. Ваш ворог - зграя українсько-німецьких націоналістів... Українсько-німецькі націоналісти, зрадники народу й гітлерівські прихвосні, допомагають німцям грабувати український народ...
Не вірте їм! Спитайте, що зробили вони для спільної справи звільнення Українського народу з-під гітлерівського ярма? Чи вбили вони хоч одного німця, чи пустили під укіс хоч один німецький ешелон? Не давайте їм обманювати себе!
Знищуйте цих шахраїв - агентів німецьких загарбників!
Українсько-німецькі націоналісти ... є спільники Гітлера... Будучи агентами гітлеризму, українські націоналісти хочуть перетворити Україну на колонію німецького імперіалізму, а український народ - на рабів німецьких баронів і поміщиків".
 
Зверніть увагу на комуністичне партійне класове звернення як до "товаришів", використання замість тавра "українські буржуазні націоналісти" - "українсько-німецькі націоналісти", але й використання терміну "український народ", а не "народ України".
 
І останнє.
На жаль, сьогодні можна не тільки почути з усіх ЗМІ комуністичну пропаганду, але й побачити рудименти комуністичної класової ідеології на багатьох пам’ятниках, присвячених Другій світовій війні. Наприклад, на монументі «Танк» в Чернігові викарбовано дивний, якщо війна 1941-1945 рр. була справді Великою Вітчизняною і народною, напис: «воїнам-визволителям від трудящих Чернігова».
 
P.S. Інформація для роздумів:
 

 Сергій Грабовський, для УП  Вівторок, 22 червня 2010, 09:18

22 червня 1940/41 року: два суспільні лади у дзеркалі двох катастроф.

 

 

Коментарі [ 5 ]

09.06.2010 16:40 Сергій СОЛОМАХА

Неякісний хліб – винні усі!?

 

        «Хліб — всьому голова !» — цей вислів відомий кожному. Від м’яса, цукерок і багато чого людина може відмовитися, але від хліба — ніколи.

Викидати хліб в смітник — це гріх. Це ми знаємо та розуміємо. А чи усвідомлюють це люди, які продають нам його ?
Сьогодні хліб і хлібобулочні вироби здебільшого продаються в упакованому вигляді і мають етикетку з вказаною датою виготовлення та строком зберігання. Щонайбільше це – 48 годин при температурі не вище 18° C.
Чи звертаємо на це увагу покупці? На жаль, ні.
7 червня в одному з магазинів м. Чернігова для відзначення урочистого заходу було придбано чотири однакових хлібобулочних вироби, обгорнутих у плівку. Як з’ясувалося, два з них виявилися дійсно придатними для вживання – дата виготовлення була вказана 5 червня 2010 р., один - з простроченою датою виготовлення (3 червня 2010 р.), а один виявився покритий цяточками плісняви і цвілі. Фірмова наклейка свідчила, що його вироблено аж 1 травня 2010 року. До речі, наклейка замість паперового вкладиша одне з свідчень солідності виробника.
Уявіть собі, що відчули б гості, якщо б такий хліб потрапив би на святковий стіл ?
Довелося провести журналістське розслідування.
Як пояснили директори магазину і виробника цього неякісного, а також небезпечного для здоров’я товару це - «звичайна халатність». У магазині - просто не проконтролювали дати виготовлення при отримані від виробника хлібобулочних виробів, своєчасно не вилучили прострочений товар з прилавка та не повернули його на переробку виробнику у, наприклад, поніровочні сухарі (за умови відсутності цвілі і плісняви).
У виробника, в свою чергу, хтось у нічну зміну не перевів маркер дати виготовлення з травня на червень. Щодо цвілі та плісняви, впевнений керівник виробників, то якщо їх екологічно чистий і без консервантів продукт був виготовлений аж 1 травня, то він би до 7 червня перетворився у суцільний плісневий гриб.
Звісно, що покупець і сам винний, бо не перевірив дати виготовлення. Але й продавці і виробники не менш схибили, але їх ніхто з контролюючих органів, як кажуть, «на гарячому» не спіймав.
Отже винних немає?
Автор свідомо не називає прізвищ керівників і назв фірм, де трапилося це неподобство. Дуже важливо зрозуміти: це поодинокий випадок чи система продажу неякісного хліба. Тому розслідування продовжується: будемо регулярно перевіряти відповідність дати виготовлення строку зберігання хлібобулочних виробів цього виробника у саме цьому магазині.
 
 
 
 
 
До відома покупців:
 
Витяг з Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами,
затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 р. № 185, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 р. за № 628/7949
 
1. Хліб і хлібобулочні вироби
1.1. Суб'єкт господарської діяльності для приймання хліба і хлібобулочних виробів обладнує розвантажувальні площадки і механізовані рампи, вантажно-розвантажувальні прорізи з навісами, які захищають продукцію від атмосферних опадів.
1.2. Для збереження якості хліба і хлібобулочних виробів суб'єкт господарської діяльності оснащує приміщення спеціальним обладнанням (закриті шафи, підтоварники, стаціонарні й пересувні стелажі, контейнери, столи для нарізання хліба, хліборізки) та основним інвентарем (ножі, щипці, лопатки, виделки тощо для самостійного відбору споживачами товару, а також покривала і чохли із тканини або полімерних плівок для накриття продукції), дозволеним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Здійснюючи продаж тортів і тістечок, необхідно мати холодильне устаткування.
1.3. Кожна партія продукції повинна супроводжуватися документами про якість і безпеку, у яких зазначаються дата виготовлення та година виймання хліба з печі, від якої відраховується термін придатності.
1.4. Забороняється перевантажувати хліб і хлібобулочні вироби з лотків у ящики, корзини навалом.
1.5. Забороняється зберігати хліб і хлібобулочні вироби навалом, а також установлювати обладнання з хлібом на відстані менше ніж 35 см від підлоги в підсобних приміщеннях і 60 см - у торговельному залі. Не допускається зберігання хліба разом з товарами, які мають різкий і сильний запах.
1.6. Шафи для зберігання хліба і хлібобулочних виробів необхідно щодня провітрювати протягом 1 - 2 годин і не менше одного разу на тиждень промивати теплою водою з милом і протирати 1-відсотковим розчином оцтової кислоти з подальшим просушуванням.
Покривала і чохли з полімерних плівок необхідно провітрювати і просушувати щодня, а в разі забруднення промивати теплою водою. Металевий інвентар ретельно промивається гарячою водою і насухо витирається.
1.7. Нестандартні, а також вилучені з продажу вироби повертають постачальнику в узгоджені терміни згідно з договором. Залишки хліба, сухарні та хлібні крихти, випадково забруднені вироби збирають у місткості з написом "санітарний брак" і здають у встановленому порядку.
1.8. У разі виявлення ознак захворювання на картопляну хворобу суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний негайно повідомити про це виробника та органи санітарного нагляду, уражені вироби зняти з продажу і знищити згідно із санітарними правилами і складеним у встановленому порядку актом, а обладнання ретельно вимити.
Обладнання, де зберігалися вироби, які "захворіли" на картопляну хворобу, підлягає спеціальній санітарній обробці.
1.9. Суб'єкт господарської діяльності протягом усього робочого дня повинен забезпечити безперебійний продаж хліба і хлібобулочних виробів.
1.10. Хліб і хлібобулочні вироби можуть перебувати в продажу (при температурі не менше 6° C і відносній вологості 75 % + 5 %) після виймання з печі не більше:
36 годин - хліб із житнього і житньо-пшеничного обійного і житнього обдирного борошна, а також із суміші пшеничного і житнього сортового борошна, упакований - не більше 72 годин;
24 години - хліб із пшенично-житнього і пшеничного обійного борошна, хліб і хлібобулочні вироби масою понад 200 грамів із сортового пшеничного, житнього сіяного борошна; упакований - не більше 48 годин;
16 годин - дрібноштучні вироби масою 200 грамів і менше (включаючи бублики); упакований - не більше 32 годин.
Після закінчення цих термінів продаж хліба і хлібобулочних виробів забороняється, хліб підлягає вилученню з продажу.
1.11. Забороняється продаж хліба з наявністю плісені, сторонніх домішок, непромісів, розпливчастої форми, блідою або підгорілою шкоринкою.
1.12. У разі відпуску хліба і хлібобулочних виробів продавцем, а також у разі самостійного відбору виробів споживачами необхідно користуватися щипцями, ложечками, лопатками, виделками або смужками чистого паперу.
Забороняється відпуск неупакованого хліба і хлібобулочних виробів працівниками, які проводять розрахунки за готівку (приймають гроші).
1.13. Штучний хліб і хлібобулочні вироби масою 0,5 кг і більше на замовлення споживачів дозволяється розрізати на дві - чотири рівні частини і продавати без зважування.
1.14. Суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють продаж хліба і хлібобулочних виробів, можуть додатково продавати у відокремлених місцях (відділах, секціях) інші продовольчі товари: кондитерські вироби, цукор, чай, каву, какао, борошно, крупи, макаронні вироби, сухі продукти дитячого харчування і харчові концентрати, а в магазинах, які мають кафетерії, - гарячі напої (чай, каву, какао, молоко), борошняні кондитерські вироби, цукерки тощо.
1.15. У разі відсутності в певній місцевості стаціонарних підприємств торгівлі продаж хліба і хлібобулочних виробів дозволяється із спеціалізованого транспорту та лотків тільки в упакованому вигляді.
 

Коментарі [ 0 ]

19.05.2010 13:05 Сергій СОЛОМАХА

ЧОМУ ДВАДЦЯТКА або G ХХ ?

 

Чому організаторами дійства під амбітною назвою «ЗУСТРІЧ ВЕЛИКОЇ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ДВАДЦЯТКИ (GCN 20)» обрано не 10, 12, 25 або 30-ка ?
Можливо число двадцять, за арабським правописом «20» або за римським - «ХХ», має якусь магічну силу?
 
Якщо пригадати, що у комуно-радянській пропаганді 1913 рік був «святим» для відліку усіх успіхів СРСР, то саме через 20 років 1933 рік став найбільш трагічним геноцидним для українського народу. Адже події цього року були прямим наслідком більшовицьких планів досягти захмарних успіхів в індустріалізації і колективізації СРСР.
Не випадково що й пік репресій та знищення багатьох організаторів і учасників лютневої революції і більшовицького Жовтневого перевороту 1917 року в Російській імперії припав на 1937 рік.
До речі, комуністична влада СРСР, починаючи тільки з 1965 року, розпочала бучно відзначати 9 Травня 1945 року як «Велику перемогу у ВВВ», тобто аж 20 років потому. Тоді ж в СРСР були виготовлені перші ювілейні медалі присвячені цій події.
А як не згадати позачерговий ХХ-й з’їзд КПРС, на якому було викрито і засуджено культ Сталіна.
Звісно, цифра «20» або «ХХ» видається вагомою.
 
Чому ж тоді відбувається повне ігнорування як «просунутою (від рос. – «продвинутой». Ким ? За чиї кошти ?) громадською думкою», «борцями за Чернігів», «сильною громадою» тощо, так і владою усіх рівнів, в т.ч. і чернігівською міською, навіть згадки про 20-річний ювілей обрання рад Першого демократичного скликання ?
Нагадаю, що саме місцеві ради Першого демократичного скликання зробили перші кроки до справжнього, а не «радянського» місцевого самоврядування в Україні, в т.ч. в місті Чернігові.
До речі, саме Чернігівській міській раді (1990-1994 рр.) вдалося перетворити місто Чернігів у рівноправного суб’єкта влади, з власними ЗМІ і конкретними чернігівцями у складі вищого обласного керівництва (В. Мельничук, Б. Суховірський, В. Савченко, В. Сарана).
 
І останнє.
 
Чому зустріч «ВЕЛИКОЇ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ДВАДЦЯТКИ» заплановано саме на 12 червня - день незалежності РФ ?
 
Може «Велика Сеньківка» заважає ?

Коментарі [ 0 ]

17.05.2010 15:24 Сергій СОЛОМАХА

Україна вже надала «братерської» допомоги Росії на 30 млрд. доларів

З діалогу в’язнів-українців у концтаборі:

- Позавчора газова камера, вчора газова камера, сьогодні газова камера...

- Куме, скільки можна терпіти - голова болить !?

(анекдот «брежнєвських» часів)

 

Газ – це не тільки економічна проблема, але й проблема корупційних схем як в російській, так і українській політиці. Саме за допомогою неринкових цін на газ, в т.ч. бартерних розрахунків, конкретні „газові барончики і баронеси”, отримали мільярдні прибутки. Ці шалені кошти, безсумніву, були викристані як на фінансування (точніше підгодовування) так званих «агентів впливу» в Україні, так і через офшорні зони були повернені у кишені деяких російських олігархів, що забезпечили прихід до влади і РФ клану на чолі В. Путіним.
Але до чого тут Чорноморський флот ?
Варто нагадати, що в період з 1991 по 1997 рік Чорноморський флот користувався українським майном і територією, на якій він базувався, безоплатно. І лише за часів прем’єрства Павла Лазаренка було укладено угоду щодо перебування Чорноморського флоту РФ до 2017 року в Україні в обмін на борги за газ у розмірі біля 2 млрд. доларів США. За цінами того часу це – вартість 50-80 млрд. куб. метрів газу. Саме за допомогою цих ресурсів компартійний дніпропетровський клан «вивів» у велику політику партію «Громада» П. Лазаренка.
До речі, розраховується за ці вкрадені мільярди з РФ сьогодні український народ за рахунок своїх національних інтересів.
Сподіваюсь, що після підписання «харківської» угоди від 21 квітня цього року В. Януковичем щодо продовження до 2042 року перебування Чорноморського флоту РФ в Україні поменшало тих, хто щиро вірить у так званий дешевий «братерський» російський газ. Дешевого газу для українців ніколи не було і не буде. Відносно низька ціна за газу для населення в Україні завжди забезпечувалася за рахунок власного українського видобутку газу та завищених у 2-4 рази тарифів для юридичних осіб.
Звісно, що цією угодою РФ нарешті визнала більш-менш наближений до реального розмір орендної плати за перебування її флоту в Україні, який щорічно становить від 100 млн. дол. до 1 млрд. 660 млн. дол. Вказана мінімальна ціна є теоретично можливою при повній відмові України від імпорту (чи Росії - від експорту) газу після 2017 року.
Реальний же розмір щорічної орендної плати, що безпосередньо пов’язаний з закупівлею у «Газпрому» протязі 10 років 40 млрд. куб. метрів газу щорічно, неважко порахувати.
Отже, Україна взяла у Росії кредит, точніше, відкрила в рахунок федерального бюджету РФ кредитну лінію на 10 років на суму до 4 мільярдів дол. щорічно, а в 2010-му - до 3 млрд. дол., тобто загалом на суму 39 млрд. дол. Таким чином розрахована, щорічна орендна плата складатиме: 39 млрд. дол. : 25 років = 1 млрд. 560 млн. дол. Разом фіксованою згідно договору мінімальною ціною оренди у 100 млн. доларів США маємо щорічну орендну плату у розмірі 1 млрд. 660 млн. доларів США.
Таким чином, на протязі 1991-2017 років держава Україна не отримує орендної плати за перебування Чорноморського флоту на своїй території, тобто заощаджує російському бюджету, більше ніж 40 млрд. доларів США.
На сьогодні РФ, починаючи з 1991 року, реально вже отримала від України, «братерської» допомоги біля 30 млрд. доларів США.
А до чого тут газ ?

 

Сергій Соломаха

 

P.S.
Угода між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України

Україна і Російська Федерація,
розвиваючи відносини на основі принципу стратегічного партнерства, зафіксованого в Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року,
відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24 червня 1993 року,
висловлюючи готовність до взаємного врахування інтересів обох Сторін у вирішенні питань двосторонніх відносин у різних сферах,
ґрунтуючись на чинних Базових угодах по Чорноморському флоту,
домовилися про таке:


Стаття 1
 

Сторони подовжують дію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28 травня 1997 року і Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з розподілом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року на 25 років з 28 травня 2017 року з наступним автоматичним продовженням на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення їх дій не пізніше, ніж за один рік до завершення терміну дії.


Стаття 2
 

Орендна плата за перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України починаючи з 28 травня 2017 року складається з платежів Російської Федерації Україні в розмірі сто мільйонів доларів США на рік, а також з додаткових коштів, які отримуються за рахунок зниження з дати набрання чинності цією Угодою ціни в розмірі до ста доларів США від встановленої чинним контрактом між НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром", на кожну тисячу кубометрів газу, що поставляється в Україну, виходячи з пільгового погодженого обсягу поставок, передбаченого згаданим контрактом, за такою формулою: при ціні триста тридцять три долари США і вище за тисячу кубометрів газу зниження складе сто доларів США, при ціні нижче триста тридцять три долари США зниження складе 30% від такої ціни. Ці додаткові кошти підлягають обліку за підсумками кожного календарного року, протягом якого застосовується вказане зниження, зростаючим підсумком і визнається як зобов'язання України, що погашаються шляхом виконання положень статті 1 цієї Угоди.


Стаття 3
 

Ця Угода підлягає ратифікації та набирає чинності з дати останнього письмового повідомлення про виконання кожної зі Сторін внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.
 

Вчинено в м. Харкові 21 квітня 2010 року у двох примірниках, кожний українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

Коментарі [ 0 ]

11.05.2010 16:13 Сергій СОЛОМАХА

20 років тому утворено демократичну депутатську групу «Чернігів»

 

11 травня 1990 року наприкінці першої сесії новообраної Чернігівської міської ради депутати, які не бажали бути маріонетками комуністичної влади, утворили демократичну депутатську групу «Чернігів». До неї зголосилися увійти 41 народний депутат зі 150, що представляли 19 підприємств і організацій обласного центру (найбільше від в/о «ЧРПЗ» – 19). Серед них: інженерно-технічних працівників – 12, робітників – 11, керівників – 1, вчителів – 5, наукових працівників – 2, військовослужбовців – 2 і навіть один працівник міліції. Щодо партійного складу: члени КПРС – 17, ВЛКСМ – 2, рухівців – четверо.
Саме завдяки зусиллям членів демократичної депутатської групи «Чернігів», які намагалися 20 років тому на практиці реалізувати більшовицьке гасло «Владу – Радам», було остаточно розвінчано підступний комуністичний міф про «советскую власть» як народну. Колоніальна компартійна номенклатура зрозуміла: потрібні зміни. Пізніше це знайшло відображення у статті 6 Конституції України, згідно якої «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову», а не через систему Рад, тотальний диктат над якими компартія втратила у 1990 році вже на перших більш-менш демократичних місцевих виборах.
 
P.S. Зацікавлений читач має можливість ознайомитися з історією діяльності депутатської демократичної групи «Чернігів» в книзі «Боротьба за незалежність України у 1989 – 1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного руху України за перебудову», яку у 2009 р. видано за сприяння Української народної партії.

Коментарі [ 1 ]

06.05.2010 15:49 Сергій СОЛОМАХА

Друга Світова війна … за правду продовжується

 

 

 

У 70-80-х роках минулого століття якось не замислювався над тим, чому про тих хто ще залишився живим у Другій світовій війні згадували якось похапцем. Особливо - про колгоспників, які складали переважну більшисть серед учасників, як тепер кажуть, не війни, а бойових дій. Чому саме складали селяни більшість серед переможців ? Бо робітники і службовці, як правило, під час війни мали так звану «бронь» від призиву у Робітничо-селянську Червону Армію.
Відзначаючи через 65 років після закінчення війни вже 66-у річницю Перемоги ще більше переконуєшся в тому, що насправді війна закінчиться лише тоді, коли віддадуть землі не тільки прах останього її безпосереднього учасника, але коли про неї буде сказано всю правду. Навіть, культовий полководець Г. Жуков в кінці свого життя не приховував, що «історія Великої Вітчизняної війни абсолютно не правдива. Вона відповідає духу сучасності: когось треба прославляти, про когось змовчати».
Сьогоднішня влада в Україні на всіх рівнях, незважаючи на падіння Радянської імперії, продовжує не тільки озвучувати і славити сталінсько-брежнівські міфи про Другу світову війну, але й вперто приховує правду про неї. Серед цих неправд: ганебна поведінка влади у вересні 1941 році під час здачі німцям Чернігова і його повне руйнування, причини переховування першого секретаря Чернігівського обкому КПУ О. Федорова на окупованій території та знищення за його іниціативою голови Чернігівського міськвиконкому. «Білою плямою» залишається загибель другого секретаря обкому М. Попудренка та участь у вищезгаданих подіях Капранова В.Л.
Тому не дивно, що 9 Травня та на чергову річницю визволення м. Чернігова від німців на «Могилу Капранова» за наказом міської влади керівники державних установ і підприємств покладуть живі квіти. Але навряд хтось з них, як і більшисть чернігівців, зможе відповісти на питання про внесок у визволення нашого міста, похованого тут у 1950 році, Василя Логвиновича Капранова.
І таких питань, які чекають на відповідь багато.
Наприклад, чому поза увагою залишається 105-денна, начебто переможна для СРСР, Радянсько-фінська війна ? Може тому, Червона Армія втратила, за різними оцінками, на ній від 130 до 300 тисяч бійців, а Фінляндія – 19576 ?
Доречі, за роки останньої Великої Вітчизняної війни, за підрахунками істориків, СРСР втратив 43(сорок три) мільйони 448 тисяч людей, з них 28 мільйонів – військові. Втрати Німеччини – 4 мільйони військовослужбовців та 2 мільйони цивільного населення. Тож на кожного вбитого німецького вояка СРСР платив життям семи своїх червоноармійців.
Чи не в цьому захована відповідь на ці і багато інших питань ?
Багато німців поразку у війні (і, мабуть, не безпідставно, покладає на біснуватого фюрера А. Гітлера, який взявся особисто керувати сухопутними військами третього рейху, маючи досвід лише ефрейтора Першої Світової війни. Тому дивно, чому дехто й досі прославляє у нас геній полководця генералісімуса Й. Сталіна, цивільної людини без будь-якої освіти, військовий досвід якого, як наркома з національних питань, під час громадянської війни обмежувався інспекційними вояжами на фронт для наведення «революційного порядку».
Невже не зрозуміло, що перемога в цій війні це - не наслідок «геніального» керівництва радянських генералів та маршалів, іменами яких рясніють назви вулиць міст України, а в першу чергу, це - наявніть у СРСР гигантських природних та людських ресурсів.
Ось один з таких прикладів радянського військового мистецтва.
Літописець 4-ї німецької танкової армії зафіксував у журналі бойових дій атаки 17-ї та 44-ї кавалерійських дивізій Червоної Армії на свої позиції:
«...Не вірилося, що противник збирається атакувати нас на цьому широкому полі, яке більше підходить для проведення парадів... Та ось три шеренги вершників рушили на нас. Сяючим від сонця снігом хвацько мчали вершники з шаблями наголо, притиснувшись до ший своїх коней... Перші снаряди розірвались у самісінькій гущі атакуючих... Страшна чорна хмара зависла над полем бою. У повітря полетіли розірвані на шматки люди та коні... Нашому подиву не було меж, коли після першої атаки росіяни знову пішли в наступ. Неможливо уявити собі, що після загибелі перших ескадронів страшна вистава триватиме знову... Однак міцевіть уже пристріляна, і загибель другої хвилі кінноти відбулася ще швидше, ніж першої».
44-та дивізія загинула майже вся, а 17-та втратила три чверті особового складу. Керував лобовими атаками наших кіннотників маршал К.К. Рокоссовський...
Хоча маршал Г. Жуков і присвятив свої “Спогади і роздуми” (Біблію для сучасних «сталіністів») сотням, тисячам і мільйонам бійців, а партійний письменник М. Шолохов у передмові до цих мемуарів навіть написав: «Жуков був великим полководцем суворовської школи. Він розумів, що на плечі солдата лягла найважча частина ратного подвигу». Важко виправдати жахливі втрати військ якими командував Г. Жуков, керуючись головним гаслом війського мистецтва О.В. Суворова: «Не числом, а умінням».
Можливо, Сталіна і Жукова, як все комуно-радянське керівництво, дійсно ніколи не хвилювало це питання. 1/6 Землі забезпечувала Червону Армію і матеріальними, і людськими ресурсами. І саме в цьому причина вимирання сьогодні нації не баченими у світі темпами.
Тож як не погодитися з Президентом Французької республіки Шарлем де Голлем, який спочатку став героєм французького опору німцям, генералом і лише потім був обраний Президентом. До речі, така сама кар’єра ще у одного учасника Другої світової війни - Президента США Д. Ейзенхауєра. Чим здавалось не приклад для нас щодо підбору керівних кадрів у державі ?
Ось яку дав характеристику генерал Шарль де Голль генералісимусу Сталіну: «Він був успішний тому, що зустрів народ такою мірою живучий і терплячий, що найжорстокіше рабство його не паралізувало, землю, заповнену неабиякими ресурсами, союзників, без яких не можна було перемогти противника, але які без нього також не розбили б ворога».
Мабуть, кожному з нас настав час прислухатись і до думки письменника Ф.М. Достаєвського, який вважав, що воювати необхідно «не так зброєю, як розумом», а Перемогу оцінювати залежно від того, якою ціною вона досягалася, - розумом чи кількістю жертв. «Розумом - це коли своїх втрат менше, ніж у противника. Але якщо трапляється навпаки і за кожного убитого ворога сплачено декількома життями переможців, то війна виграна не розумом, і в такому разі вшанування полководця - глум над мертвими, над тими, хто загинув через його некомпетентність...»
Тож чи варто на початку ІІІ-го тисячоліття продовжувати керуватись принципом азійських тиранів, що переможців – не судять?
Переконаний: якби тирани і можновладці бачили, що рано чи пізно, ще на цьому світі їх, як і їх попередників, будуть судить їх нащадки, їх онуки і правнуки, і що правду не сховаєшь - скільки би не знищував свідків, то б на Землі було б набагато менше знедолених людей.
Чи не здається Вам, шановні читачі, що бучні відзначення 9 Травня та днів визволення від фашистських загарбників міст і сіл України – це спроба влади за святами з салютами і феєрверками приховати свою непатріотичність і некомпетентність ?
Чи не аморально прославлення вождів-переможців, які сповідували культ соціальної демагогії та насилля над власним народом ?
Чи не перешкоджає це українцям піднятися з колін і навести лад у власній державі?
Чи перетворюється відзначення чергових річниць 9 Травня у свято радянської і російської пропаганди ?
Тож чи не час припинити свякування Днів наших міст одночасно з днями їх визволення від німецьких загарбників, нащадки яких сьогодні живуть значно краще, ніж визволителі ?
Однією з головних причин цього, на мою думку, є те, що німці дізнались страшну правду про війну і вождів Третього рейху від визволителів вже у 1945 році. На жаль, українцям і досі не дозволяють дізнатися всієї правди про війну і не тільки про неї.
Тож не дивно, що Друга світова війна для українців продовжується, але тепер вже як війна за правду про неї.

Коментарі [ 13 ]

19.04.2010 16:17 Сергій СОЛОМАХА

Зраду інтересів виборців варто лікувати виборами

 Зворотній неконституційний  перехід від парламентської до президентсько-парламентської моделі державного устрою України у виконанні Партії регіонів загострив проблему "зради партійних інтересів" депутатами рад різного рівня.
Що нас чекає у майбутньому?
  Слід очікувати ще більшого утаємничення внутрішньопартійних проблем від виборців, подальшої фюрерізації мегапартій та остаточної деградації «нелівих» ідеологічних ще досі більш-менш демократичних партій.
Без сумніву, курс на стабільність можна забезпечити фактичним застосуванням жорсткого імперативного мандату для депутатів місцевих рад , що гарантує так званим партійним спонсорам аж до наступних виборів (через 5 років) дивіденди від вкладених у політбізнес коштів. Більше того, зовсім не ризикувати: припинити фінансування „ненадійних”, тобто більш-менш демократичних партій. І це – найкоротший шлях до створення мафіозно-олігархічної двопартійної системи.
Альтернативою цьому може бути приклад демократичних країн: щорічне проведення виборів з обов’язковим розведенням у часі виборів до місцевих рад різних рівнів та(або) обрання депутатів місцевих рад на менший термін. Наприклад, на два роки - до сільських, селищних, міських, районних рад та на три роки - для обласних рад та міст, що є обласними центрами. Таким чином, політичні партії не тільки з часом зможуть позбутися найспритніших „зрадників” і засилля в партійних списках депутатів-бізнесменів, але й будуть вимушені дуже прискіпливо підбирати кандидатів у депутати на кожні вибори. Самі ж вибори в Україні перетворяться в процес, а не акцію раз на 5 років. В наслідок цього існуючі партії будуть вимушені перетворитися у дійсно політичні партії, а не виборчі проекти одноразового використання. 

Повернення до  старої  мажоритарної системи, побудованої на пануванні місцевого адмінресурсу   шляхом фальсифікацій і маніпуляцій за допомогою виборчих комісій, буде кроком назад.
Щодо потреби додаткових коштів на проведення виборів щорічно, то варто не забувати, що витрати на будь-яку дійсно парламентську модель устрою держави для суспільства більші, ніж на президентську (монархічну). Невже, демократія того не варта?

Коментарі [ 2 ]

08.04.2010 18:03 Сергій СОЛОМАХА

2014 рік: ювілей Т. Шевченка чи зимові олімпійські ігри у Сочі ?

 

7 квітня 2010 року Президенти України і Росії підписали спільну заяву про підготовку до святкування 200-річчя з дня народження українського поета Тараса Шевченка у 2014 році.
Крім того, в заяві стверджується, що «Україна та РФ будуть розвивати культурно-гуманітарне співробітництво, яке є важливим інструментом збереження та поглиблення відносин дружби та взаємної довіри їх народів, примноження спільної історичної, культурної та духовної спадщини».
Невже в «братніх» обіймах душитимуть не тільки українську мову, але й далі поширювати радянський культ Шевченка на зразок імперського міфу про ВОВ ?
 
Ось дві думки з цього питання відомих діячів культури.
 
Брати Капранови – українські книговидавці: «Цей дивний культ великого художника і поета мав дві мети. З одного боку громадян переконували, що саме з Шевченка починається українська культура, а тому українцям не варто розраховувати на щось крім ролі молодшого "в єдиній родині народів-братів", у складі якої є значно старші культури.
А з іншого боку цей культ рішуче наголошував - на Шевченку українська культура і закінчується. І не просто на Шевченку, а на затвердженому переліку його канонічних образів. А тому всім, хто захоче вийти за ці раз і назавжди накреслені межі, буде непереливки.
Шевченка не можна було любити як захочеш. Його треба любити "як положено". У визначених рамках ювілеїв і офіційних заходів».
 
Андрій Курков – відомий український російськомовний письменник: «Тарас Григорович Шевченко – далай-лама України, якого ще хлопчиком помітили і "вичислили" російські масони (в усіх сенсах, в тому числі в історичному і в позитивному) і викупили з кріпацтва, щоб допомогти йому стати Далай-ламою всієї Росії, а не тільки України.
Тут спрацював синдром "щойно звільненого раба": тобто отримана свобода стала означати відсутність пана і відсутність обов'язкової тяжкої праці.
Далі ви знаєте, звичайна еволюція міфотворення: нормальна жива людина, після смерті м'ясорубка історичного імідж-мейкерства, далі - ікона, яка влаштовувала радянську владу так само, як влаштовує пост-радянську, при цьому значення Шевченка урівнялось зі значенням "Кобзаря" і навпаки, інший Шевченко, "не-кобзарний", наче і не існує».
 
Тож є над чим замислитись…
І в першу чергу над тим, щоб не перетворився 2014 рік не тільки у Росії, але й Україні на рік… зимових олімпійських ігор у Сочі.

Коментарі [ 2 ]

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7

Реєстрація → Увійти →

Пошта
Знайомства
Радіо
Об'яви

Інші Блоги

Усі записи(503)
Усі автори(53)

Найголовніше

1

Акція протесту проти «дерибану» чернігівської землі. ФОТО

Опубліковано – 30.07.10 21:43

2

Влада Одеської області займається не тим, чим потрібно, – Сергій Тігіпко

Опубліковано – 30.07.10 16:49

3

Азаров "витравлює" українську мову з ВУЗів

Опубліковано – 30.07.10 16:00

4

Застрелився заступник начальника штабу танкової бригади

Опубліковано – 30.07.10 15:52

5

Філарет хоче почути від Януковича, чому прочан УПЦ КП не пускали до Києва

Опубліковано – 30.07.10 15:46

Всі новини →

Донецк страхование автомобиля компенсация
Реклама на сайті "Високий Вал"
Високий Вал

© 2001-2010 Інтернет-видання Високий Вал. При будь-якому використанні матеріалів гіперпосилання на val.ua є обов'язковим. Передрук в газетах і озвучування електронними ЗМІ - виключно за наявності письмової угоди з Редакцією! Редакція може не поділяти точку зору авторів і не несе відповідальності за зміст републікованих матеріалів. *PR, *Імідж - публікації на правах реклами.

Новини Чернігова, інтернет газета, все про Чернігів: політика, економіка, культура, спорт, кримінал, ІТ. Чернігів фото, Чернигов новости.
Про проект Редакція Зворотній зв'язок
InexWeb